Релігійні місця є дуже важливі для нашого народу, адже вони мають історичне минуле. Наші предки з покоління в покоління приходили сюди родинами, аби спільно молитися і просити у Господа миру та здоров'я. Отож, сайт 0352.ua підготував добірку 5-ти найвеличніших духовних центрів, які варто відвідати кожній віруючій людині.
1. Свято-Богоявленський Кременецький монастир.
Свято-Богоявленський Кременецький монастир – засновано 1636 р. кременецькими міщанами для захисту православ'я в місті та його околицях. Спочатку монастир був чоловічим.
При монастирі було засновано братство, школу, друкарню та лікарню. Школа була вищого типу – філія Київської академії. Тут викладалися 7 "вільних наук" – граматика, діалектика, риторика, арифметика, геометрія, астрономія та музика. У 1701 р. монастир стає греко-католицьким, а в 1807 р. його переведено на теперішнє місце. Церкву та двоповерховий житловий корпус побудовано в 1760 р. Станіславом Потоцьким.
Православне життя монастирю повернено в 1839 р. після об'єднання західноукраїнських уніатів з православною церквою. Через 26 років було відновлено життя іноків. З того часу монастир було приписано до Загаєцького, потім до Дерманського і лише в 1906 р. він став самостійним штатним монастирем першого класу. У 1953 р. монастир став жіночим і на рік закриття (1959 р.) налічував 65 сестер. Монастирське майно було пограбовано, бібліотеку розкрадено, дзвіницю спалено, з житлового корпусу зроблено лікарню, а в храмі - спортзал.
Головну святиню Чудотворну ікону Божої Матері вдалося врятувати. До 1990 р. вона зберігалася в Почаєвській лаврі. 26 травня 1990 р. монастир відновлено як жіночу обитель.
2. Архітектурно-храмовий комплекс у селі Зарваниця.
Зарваниця - невеличке село, справжня духовна перлина Поділля. Всього 147 селянських садиб, обсаджених буйним квітом мальв і чорнобривців, немов острівок виділяються серед лісової порослі на березі Стрипи. Від обласного Тернополя до Зарваниці веде автомагістраль - 56 км.
Духовний центр Зарвниця не лише для греко-католиків, а й для всіх українців, це святиня УГКЦ. Помолившись перед чудодійною іконою Богородиці у Зарваниці, причастившись й омившись цілющою водою з джерела, віряни відчувають духовний спокій і зцілення від різних важких хвороб.
3.Рукомишські печери.
З південного боку від села Рукомиш складно не помітити травертинові скелі 20-ти метрової висоти - це Рукомишська печери. У вигину річки височіють вапняні брили, створюючи несподівано гарний краєвид. Рамку для настільки живописної картини створила сама природа з маленьких водоспадів, струмені яких біжать по скелях і впадають в струмок. І сьогодні можна побачити дві печери, колись уподобані людьми. Місцеві жителі, які пам`ятають 40-ті роки минулого сторіччя, розповідають, що селяни не раз ховалися в цих скелях від ворога. Основою печерного комплексу став храм Гробу Господнього. Для нього в 13 столітті київські монахи обрали велику печеру і розширили її до потрібних розмірів. Близько печерного храму є кілька маленьких келій, зроблених руками людини. У другій половині 18 століття біля підніжжя скелі балу зведена Онуфріївська церква, в якій і зараз знаходиться скульптура Св. Онуфрія, виготовлена з дерева видатним скульптором І. Пінзелем.
4. Почаївська лавра.
Почаївська лавра - найдавніший православний монастир, який розташований у місті Почаєві Кременецького району Тернопільської області. За своєю масштабністю та значимістю Почаївська лавра постає 2 місце після Києво-Печерської Лаври. Коли точно заснували Почаївський монастир, станом на сьогодні невідомо. За історичними даними, заснування храму пов'язане з подіями 1240 року, коли хан Батий захопив та розгромив Київ. Ченці Києво-Печерської лаври врятувалися втечею. Вони знайшли притулок на Волині, а точніше - на високій Почаївській горі, де й оселилися. З небес до них зійшла Пречиста Діва Марія у вогняній купині та благословила їх. У тому місці, де Богородиця ступила на землю, залишився слід - відбиток правої стопи і саме на цьому місці з'явилося джерело з цілющою водою, яке не вичерпалося й досі. На знак чудесного явління Діви Марії ченці біля підніжжя Почаївської гори заснували Свято-Успенську церкву, спочатку дерев'яну, опісля збудували кам'яну.
Особливою цінністю Успенського собору є почаївська ікона Божої Матері. З нею пов'язано безліч чудес. Вона зцілювала хворих, повертала зір сліпим, а в 1675 році, наприклад, почаївська ікона допомогла подолати облогу багатотисячного турецько-татарського війська
5.Гробниця Марцеліни Даровської.
У селі Язловець, що на Тернопільщині, знаходиться гробниця Марцеліни Даровської – представниці польської шляхти, релігійної діячки. Відомості про Даровську З ранніх років Марцеліна Котович (дівоче прізвище) мріяла стати черницею та служити Богові. Однак у 22 роки вона виходить заміж за Кароля Веригу Даровського, і нова сім'я оселяється у селі Жердя над рікою Збруч. Первісток Даровських, на жаль, невдовзі помирає, через декілька років відійшов у вічність чоловік. Залишивши родині доньку Анну-Кароліну, Марцеліна їде за кордон поправити власне здоров'я. Залишивши весільні каблучки біля ікони Чорної Мадонни в Честонхові, Марцеліна вирішує присвятити своє життя Богу. У 1857 році Марцеліна Даровська разом із Юзефою Карською заснували у Римі згромадження Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Ця духовна організація займалась відродженням родин та вихованням жінок. Вже у 1863 році, повернувшись до Язловця, Марцеліна Даровська стала засновницею та першою настоятелькою монастиря сестер-непорочниць. Монастир розташовувався у будівлі Язловецького палацу. Марцеліну Даровську за заповітом поховали в Україні. Гробниця Марцеліни Даровської знаходиться у Язловці. В цій гробниці покояться й інші сестри.