"Мій тато на війні, а ваш де?": як тернополянин Назарій бореться за Україну і надихає свого сина

Назарій народився у Підгайцях, виріс у Тернополі й працював у податковій – керував підрозділом, будував кар’єру, грав у футбол, жив звичайним життям. Але 3 березня 2022 року прийшов у військкомат сам – попри бронювання і попри те, що ніколи не служив.

Його відправили вчитися на артилериста, освоїв спеціальність навідника гармати, потім – донавчання на оператора протитанкових ракетних комплексів і пропозиція залишитися інструктором у навчальному центрі. Проте Назарій хотів служити у бойовому підрозділі, а не в класі. Так у його житті з’явилась @68brig.

Восени 2022 року "Кардинал" вперше побачив знак "Донецька область". З того моменту все змінилося. Він прийшов солдатом, а тепер – головний сержант роти ПТРК. Людина, яка готує своїх хлопців до завдань, бере участь у розвідці та рекогностуванні нових позицій, відповідає за тих, хто поруч. За цей час у його підрозділу було багато яскравих епізодів.

На Авдіївському напрямку, коли ворог кинув у штурм 52 одиниці техніки, вони за день знищили чотири танки і БТРи. Біля Новоселівки Першої – накрили бронетехніку противника, спаливши три одиниці, й одночасно забезпечили евакуацію групи, яка три дні виходила з позицій.

Але війна змінюється. Якщо раніше ПТРК зустрічали броню, то тепер працюють як піхота – стрілкові бої, зачистки приміщень, укріплення позицій.

"Захищати треба – значить, будемо", – каже він без зайвих слів.

Назарій не приховує: мотивація з часом втомлюється. Особливо коли чуєш фрази: "це не моя війна", "я тебе туди не посилав". Але для нього ця війна – не абстрактна. Вона стала частиною життя, частиною шляху, який не хочеться зраджувати. Головна причина залишатися тут – проста й важка одночасно: щоб нарешті закінчити війну.

Вдома чекають батьки та одинадцятирічний син, який знає назви ПТРК краще за деяких дорослих і гордиться своїм татом.

"Він неодноразово робив іншим дітям зауваження, що "от мій тато на війні, а ваш де?".

По можливості я скидаю сину відео з нашими відпрацюваннями і він дуже тішиться, що орки горять. Він у мене патріот і сам собі купує підручники з озброєнням ЗСУ та розповідає мені, що таке "Стугна", що таке "Корсар", на скільки воно стріляє.

Мій син може спокійно піти по моїх стопах, але краще б цього не було", – наголошує "Кардинал".

Але він знає одне: поки ми тут, поки поряд такі побратими – у України є шанс!