На передовій від рук ворога загинув молодий герой — Микола Музичка, випускник Рекшинської школи Бережанського району. Його трагічна смерть стала болючим ударом для родини, друзів і всього села, яке втратило справжнього патріота і захисника.
З самого початку війни Микола, як і багато його ровесників, вирушив на фронт, щоб боронити рідну землю. Зброя стала його другом, а захист України — справою всього його життя. Він не думав інакше. Залишивши позаду родину та рідне село, він відправився на передову, де зустрів своє кохання — Дарину. Разом з нею вони прожили лише два роки, але залишили безцінну пам'ять один про одного. Нещодавно молоде подружжя стало батьками, вітаючи народження донечки, але війну не подолали.
Друзі та викладачі Миколи з Рекшинської школи згадують його як доброго та щирого хлопця. Вчителька, Надія Миколаївна, з сумом згадує, як на останньому уроці він побажав всім "усміхатися, мов сонечко". Його слова стали символом того, яким він був: світлим, теплим, життєрадісним.
Тепер школа та село повинні попрощатися з героєм. Це важка втрата для родини та для всіх, хто знав Миколу. Він віддав своє життя за те, щоб ми могли мріяти про мир і свободу, заради нашого спільного майбутнього.
Микола Музичка став символом відваги та самопожертви, і його героїчний вчинок назавжди залишиться в пам'яті всіх, хто його знав.
Слава Герою України!