Стільки анемонів я ще не бачила. Густим килимом вкрили землю. Де-не-де біле тло врізноманітнюють жовті плями (тих же анемонів), а часами видніються поодинокі фіолетовий ряст чи синя печіночниця. Пише Терен.
А попри цю красу для очей у лісі насолода для слуху — перегукуються птахи. І в ці моменти, коли говорю про ліс, розумію, наскільки мало знаю про нього — впевненно перелічу чотири-п’ять назв рослин, стільки ж птахів і дерев. І все.
Можливо, саме час приглянутись до того, що поряд із нами, перестати зациклюватись на людському вимірі всесвіту…
